Бесіда з батьками
«Набір універсальний виховних фраз "
Як тільки Типовий Дорослий бачить поряд дитину, він тут
же починає його вчити уму-розуму, давати поради - одним словом, виховувати.
Благо, універсальний "набір універсальний фраз виховних" у кожного з
нас напоготові.
1. Бачиш, у тебе
нічого не виходить - дай я зроблю
Малюк копошиться зі шнурками або намагається застебнути
гудзик, а вже пора виходити. Звичайно, простіше зробити все за нього, не
звертаючи уваги на гнівне дитяче "я сам". Тим більше, що незабаром
пориви самостійності вичерпаються - навіщо намагатися, коли мама все одно
вилає? Пізніше мама все одно вилає - вже за несамостійність і бездіяльність. І
за звичкою - зробить сама (вирішить задачу, поговорить з учителем, вибере ВНЗ).
"Дай краще я, в тебе не вийде, ти не вмієш, не
знаєш, не розумієш" - психологи вважають, що всі ці фрази заздалегідь
програмують дитину на невдачу, вселяють у нього невпевненість. Він відчуває
себе дурним, незграбним, невдахою, і тому намагається якомога рідше проявляти
ініціативу, як вдома, так і в школі, і в колі друзів.
2. Візьми, тільки заспокойся
Звичайно, стоїчно
витримати багатогодинне тужливе "ну будь ласка, ну можна, ну
ка-апельку" під силу небагатьом батькам, і в чомусь їх можна зрозуміти.
Але змінивши суворе «ні» на замучене «так» тато з мамою, самі того не бажаючи,
дають зрозуміти: ниттям і домовленостями можна домогтися всього, і мамин
відмова не варто сприймати всерйоз.
3. Ще раз таке побачу - ти в мене отримаєш
Як правило, далі
погроз справа не доходить, і всі обіцянки сходити в школу, позбавити мультфільмів
і не відпустити гуляти так і залишаються словами. А значить, дуже скоро вони
перестають діяти. Якщо ж на сто перший "останній" раз доведений до
сказу батько здійснює покарання, воно викликає лише образу і здивування. Без
всякого, треба сказати, педагогічного ефекту. Дитина повинна точно знати, чого
варто очікувати в тому чи іншому випадку, а не раптові емоційні пориви
приводять його в замішання.
4. Швидко перестань!
Негайно помовч,
зараз же заспокойся, живо, скоріше, кому сказали ... З ким ще, крім дитини,
можна так розмовляти? Чоловік, начальник, подруга, сусідка - був би як мінімум
ображений подібним зверненням і зажадав вибачень. Дитина, до речі, теж
ображається, відчуваючи себе абсолютно безправною. І замість того, щоб
"припинити" і "заспокоїтися" починає протестувати. Малюки
плачуть і вередують, підлітки кидають "відчепися" і замикаються в
собі. Загалом, як не крути, а належного впливу - нуль.
5. Ти повинен розуміти, що ...
І далі по списку:
природу треба берегти, старших - поважати, школу не прогулювати, батькам -
допомагати, шапку - надягати ... Голос якомога занудний, інтонації -
менторські. Якою буде реакція? Правильно, туга в очах і бажання опинитися від
батьків якнайдалі. У багатьох дітей виникає захисна реакція, так званий
смисловий бар'єр - дитина просто "перестає" сприймати нотації й
справді "не розуміє" що йому говорять, перемикаючись на щось інше.
Найгірше повчання сприймаються дитиною, коли він схвильований, засмучений або
розсерджений. Він стурбований, в першу чергу, своєю проблемою, і погано
сприймає навіть самі здорові і правильні міркування або доводи батьків. У цьому
випадку необхідно дати йому заспокоїтися, дозволити виговоритися або навпаки,
побути одному, і тільки потім, в спокійній обстановці, обговорити його
поведінку.
6. Хлопчики
(дівчатка) так себе не ведуть!
Дівчинка повинна
бути акуратною і не лазити по деревах, хлопчик - не плакати і любити спорт. А
інакше - зватимуть рохля і нюня або
заміж не візьмуть! Постійно повторюючи це, батьки прищеплюють дитині певні
стереотипи. І в дорослому житті, що виріс уже хлопчик буде сприймати власну
емоційність як щось негідне, а дівчинка - відчувати комплекси з приводу
"нежіночої" професії або недостатньо прибраній квартири. Інший
варіант - повне, навмисне заперечення цих стереотипів. Наслідком рожевих
платтячок, лялечок і бантиків, дуже старанно нав'язуваних мамою, можуть стати
джинси, коротка стрижка і презирство до "бабські дурощів".
7.
Не переймайся через нісенітницю
Можливо, це дійсно
нісенітниця - подумаєш, машинку не дали, подружки футболку назвали безглуздою
або будиночок з кубиків розсипався. Але згадайте себе в такому віці - хіба це
не було серйозною і важливою проблемою? А якщо батьки цього не розуміють, то
наступного разу їм і розповідати нема чого. Демонструючи зневагу до проблем
дитини, дорослі ризикують втратити його довіру і надалі не дізнатися про інші,
зовсім не дитячі проблеми.
8.
Побережи моє здоров'я
А хіба здорову і
повну сил маму можна доводити до сліз? Або грубіянити квітучій і повній сил бабусі? Серце "коле", тиск
піднявся, мігрень - рано чи пізно все це перестає сприйматися всерйоз, як у
казці про пастуха і вовків. І на справді погане самопочуття близьких дитина за
звичкою може не звернути уваги.
9. Ні, це ми не
купимо - грошей немає (дорого)
Фраза означає:
були б гроші, обов'язково купили б. Звичайно, сказати це простіше, ніж
пояснювати, чому не варто купувати все підряд, як треба ставитися до грошей і
будувати сімейний бюджет, але навряд чи правильніше. Чадо зрозуміє лише одне -
у тата з мамою мало грошей, і саме через це йому не купують коробку шоколаду та
чергового монстра.
10.
У всіх діти як діти, а ти ...
Все не як у людей,
горе цибульне, нечупара, тюхтій - подібні ярлики знижують самооцінку, і дитина
дійсно починає їм відповідати. "У мене все не як у людей", "з
моїм-то жахливим характером" - відгукується луною несправедлива критика
роки по тому. Інша типова реакція - відповідь напад. Дитина копіює поведінку
батьків, починаючи критикувати їх самих: "Ви невдахи, нічого не розумієте,
ваші погляди застаріли"
