О жінка! Ти
сестра,
ти – мати,
Кохана, дівчина,
дитя.
Виховна година
для учнів 6 класу
підготувала
Зиборова В.І.
2010
Місце та роль жінки в суспільстві — одне з одвічних питань. Історично склалося, що жінки мають значно менше
можливостей, ніж чоловіки, для вияву своїх здібностей. Причиною цього є
ставлення соціуму до жінок. Жінка може реалізуватись як особистість лише у
материнстві та сімейному житті, а що стосується професійного росту та
громадсько-політичної діяльності – вважається вторинним. Таке ставлення до
жінок є порушенням їх Без високого статусу
жінки неможливо стати цивілізованою та багатою державою. Поєднання жінками суспільних функцій, пов’язаних з
їхньою професійною діяльністю, та сімейних обов’язків змушує їх іноді
відмовлятися від професійного зростання взагалі. У результаті програє як
суспільство, так і сама жінка, тому що залишається нереалізованою значна
частина її духовного та інтелектуального потенціалу.
Поряд iз цим,
спостерігається зростання громадської активності жінок. Відбувається процес
становлення масових жіночих організацій, збільшується кількість недержавних
жіночих об’єднань. Причини, через якi жінки об’єднуються, різноманітні. Зростає
відповідальність цих організацій за долю жінки, родини, України в цілому. Поглиблюється
співпраця iз цих питань жіночих організацій iз парламентом, іншими державними
структурами. Питання умов праці жінок, матеріального рівня, побуту, відпочинку,
правового захисту, участі в управлінні, охороні здоров’я, материнства, не
можуть і не повинні бути турботою лише представниць “прекрасної статі”. Вони
визначають рівень держави, культуру нації, а тому потребують адекватної оцінки,
ставлення, розв’язання. Активне
залучення жінок до всіх процесів життєдіяльності держави сприятиме більш
успішному проведенню демократичних перетворень в Україні. Здійснення державної
політики щодо поліпшення становища жінок та запровадження механізму її
реалізації дозволить створити рівні можливості для жінок та чоловіків,
всебічного розвитку особистості, розквіту України. Перегляд
слайдів.
Поняття жінка і кохання ідуть завжди поруч. Їх оспівують
композитори, художники, поети. Краща половина людства. В ній ніжність чуйність
і материнська любов, вміння бути господинею, створювати красу праці і побуту.
Це добро і краса, це людяність і лагідність, це – любов.
Харченко Б.:
У жінки свято
кожен день,
Коли кипить робота плідна,
Коли вона серед людей,
Яким, як світло, необхідна.
Коли розквітли у саду
Посаджені її рукою квіти,
Коли з онуками ідуть
До неї в гості
рідні діти
Вона ж – дружина, жінка, мати!
Міжнародний жіночий день має давні традиції. Виявляється,
його відзначали ще в Стародавньому Римі. Заможні жінки отримували подарунки від
чоловіків, рабині - вихідний. Ті і інші вирушали до храму
Вести – хранительки домашнього вогнища.
У слов’ян вкоренилась інша традиція – святкувати День матері. У
ті далекі часи жінки навіть подумати не могли, що обмежуються їхні права. А
права слабкої половини людства тоді, як відомо, зводились виключно до обов
язків материнства та збереження домашнього вогнища. З поч. ХХ століття свято
весни краси і жіночності святкують у
багатьох країнах.
Садовий О.:
О жінка! Ти сестра, ти – мати,
Кохана, дівчина, дитя.
Лиш ти, єдина існувала
Через бездонне небуття!
Кажуть в Парижі найкращі жінки,
Але це скоріше , мабуть, навпаки.
Найкращі жінки
– берестівчанки .
Тримають себе, мов панянки.
Всі берестянки, мов справжні принцеси
І принци потрібні їм в «Мерседесах»
Пора їх в картинах, в скульптурі творити
В музеях з Венерою в ряд помістити.
Материнська жіноча доля
відображена в творчості Кобзаря Т.Г. Шевченка. Образ нещасної,
закріпаченої жінки поет носив, «неначе цвяшок, у серце вбитий». Цей зойк душі, крик раненого серця випливе
пекучим гнівом до панів-лиходіїв, які топтали жіночу гідність, плюндрували
жіночу красу, розпинали материнську радість. Для Шевченка нещасна доля
жінки-кріпачки була не лише суспільною, а й особистою трагедією. Його матір ще
«молодою у могилу нужда та праця положила», рідні сестри поневірялись на
панщині, це доля всіх нещасних жінок, що «німі на панщину ідуть» .
« Такого полум яного культу материнства, такого апофеозу
жіночого кохання і жіночої муки не знайти ні в одного з поетів світу»,- писав
М.Рильський
Іваєва А.:
Не називаю її раєм.
Тії хатиночки у
гаї
Над чистим ставом край села.
Мене там мати повила
І, повиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину…
Там матір добрую мою
Ще молодую – у могилу
Нужда та праця положила…
….А сестри! Сестри! Горе вам,
Мої голубки
молодії ,
Для кого в світі живете?
Ви в наймах виросли чужії ,
У наймах коси побіліють,
У наймах, сестри, й умрете!
Життя жінки у кріпосницькому суспільстві було нестерпним.
На панщині її шмагав канчуками осавула, вдома вона виконувала всю хатню роботу
і терпіла сімейний гніт, а на панщині працювала без відпочинку, релігія завжди
вважала її нижчою порівняно з чоловіком. Жінці. Яка народила дитину давалось
три дні на відпочинок.
Руф О.:
На панщині пшеницю жала,
Втомилася, не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина годувать.
Воно сповитеє кричало
У холодочку за снопом.
Попестила і ніби сном,
Над сином сидя, задрімала…
Великий Кобзар
бачив у жінці передусім духовну красу, обожнював материнство, уславляв вірність
і щирість, але не прощав аморальність і жорстокість.
Багато поетів та
письменників звертались до жіночої тематики, багато творів покладено на музику,
сьогодні ми просто не можемо не
заспівати пісню про маму, мамину
пісню?
Мама…
Це прекрасне слово, яке промовляє дитина. Воно звучить на всіх мовах однаково
ніжно. Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово. У мами найдобріші і
найласкавіші руки. У мами найвірніше і найчуйніше серце -
в ньому ніколи не згасає любов. І скільки б не було б вам років 20, 30
чи 50, нам завжди потрібна мама, її увага, її погляд. На великому материнському
терпінні тримається наша земля. Царство матері – це царство ніжності,
витонченості і терпіння!
В Україні культ матері відомий з правіків.
Мати – це найясніша зоря на небі людини. Мати прищеплює дитині перші поняття
про мораль та релігію, навчає іі рідної мови.
Бондаренко Д.:
Ще в колисці немовля
Слово «мама» вимовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:
Мати,
Матінка,
Матуся,
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!
Мама
– символ всього найкращого, найтеплішого, найбагатшого.
Ми матір називаємо
святою, адже всі найсвятіші почуття, пробуджені в нас жінкою, велич якої не раз
стверджували мислителі, поети, педагоги. Мати – це перше слово, яке з радісною
усмішкою вимовляє дитина, слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини
страждання і горя. Матерів мільйони, і кожна несе в своїм серці любов. Мати –
невсипуща піклувальниця про долю дитини, берегиня її сну і спокою, наставниця і
порадниця в житті, захисниця у дні лихоліття. Материнське серце здатне
пройматися болем дитини на відстані, журитися долею своїх дітей усе життя.
Ніжне, любовне ставлення до матері знайшло відображення у великій кількості
звертань до неї : « мама, матуся, матінка, неня, ненька, мамуся, мамочка». Народні
прислів я та приказки : «Матері – не купити, не заслужити», «До людей – за
розумом, до матері – за серцем», «Дім тримається не на землі а на жінці». І нехай
гімном усім матерям на світі буде вірш Б.Олійника «Пісня про матір» Читає Равлюк
А.
